Кілька етапів розробки за допомогою AI:

1. Перший етап: відкриття нових земель, відчуття, що ти всесильний
Вважаєш, що якщо є ідея, то вона повністю реалізується, щодня — незліченна кількість ідей і всілякі робочі процеси, енергії хоч греблю гати, думки безмежні;
2. Другий етап: починаєш зневірюватися, відчуття, що ніби стоїш на місці
Постійно крутитися на одному місці: один skill за іншим, шліфуєш і шліфуєш, здається, що вже працює, і навіть непогано, але все одно відчуваєш, що цього недостатньо, що ти далеко від власних задумів, переробляєш знову й знову, а якість усе так само без «великої картинки»;
3. Третій етап: відмовляєшся від фантазій, шліфуєш і деталізуєш кожен етап
Раніше в AI-розробці були модулі, але зазвичай процес реалізації кожного модуля був «чорною скринькою», ти навіть не знав, як саме воно зроблено. Зараз — A реалізує, B перевіряє, і, головне, перевіряють по-справжньому конкретну реалізацію кожного етапу: дивляться, де можна оптимізувати. Наприклад, чи потрібно міняти модель для генерації зображень, чи потрібно міняти модель для упорядкування тексту, чи можна налаштувати шлях реалізації. А ще: чи можна прибрати цей етап, чи не надто складна логіка коду, чи не марнує токени?
Зараз я перебуваю між другим і третім етапом, іноді з’являються симптоми першого. Світ Саха — ніколи не було так легко, як здається; зрештою все одно треба шліфувати свій характер.